За словами професора кримінології Університету Оттави в Канаді Н. Пуландзаса, прикладна криміналістика ґрунтується на спостереженні, гіпотезі, експерименті та міркуванні. Добрий “дослідник” — це той, хто перевіряє результати досліджень, отримані за стандартами, за допомогою загальноприйнятої логіки, щоб виводити й оцінювати висновки. Ці висновки походять із вивчення матеріалів справи та з результатів лабораторних досліджень речових знахідок.

Прикладна криміналістика черпає свої принципи з науки і з мистецтва; тому точніше її можна характеризувати як наукову техніку.

На цій основі наша компанія має багаторічні знання й досвід у проведенні та оцінюванні лабораторних досліджень. Що ж до творчості нашої уяви та нашого міркування, ми запрошуємо вас перевірити їх на реальних обставинах.

Знахідки і речові докази, як носії достовірної інформації, — це всі елементи: зброя, інструменти, сліди, плями та інші матеріали, що знаходяться на місці вчинення злочину, у підозрюваного, у потерпілого або деінде, і які можуть слугувати не лише доказом вчинення діяння, але й ознакою вини або невинуватості обвинуваченого.

Ці елементи, хоча вони неживі й не можуть бути допитані на стадії попереднього розслідування, основного слідства чи судового розгляду, завдяки правильному поводженню та науково-технічному управлінню, дослідженню, аналізу, тлумаченню, використанню й оцінюванню можуть надати об’єктивні дані та інформацію, тобто підтвердити, спростувати або посилити твердження підозрюваного чи показання потерпілого, а також пов’язати або виключити справи й події та пов’язати потерпілого або підозрюваного з конкретним місцем.

Ці елементи, які називають “німими” або “мовчазними свідками”, мають порівняльну перевагу перед іншими доказовими засобами, такими як зізнання чи свідчення, тому що вони не піддаються самонавіюванню, не зазнають стороннього впливу, не забувають, їх не можна примусити, залякати і, головне, підкупити.

Забутий відбиток пальця, невидимі біологічні матеріали, уламки транспортних засобів, гільзи й кулі разом з іншими знахідками, за належної обробки й тлумачення, можуть надати важливий напрям результату досліджуваних справ.

У наш час постійно зростає звернення до науково-технічного доказу, який у поєднанні з належно задокументованою справою формує судове міркування і, відповідно, обґрунтовує судову оцінку.

Балістика досліджує питання, пов’язані зі зброєю, такі як порівняльні дослідження, балістичні перевірки тощо, а також наслідки, що виникають від її використання: рикошет, акустику, сліди пострілу та ранову балістику.

Отже, вона є однією зі спеціальностей прикладної криміналістики. Що ж таке прикладна криміналістика? Вона не походить з одного єдиного наукового поля, а черпає свої принципи з різних наукових і технологічних галузей; вона містить міждисциплінарність, точку зближення багатьох наукових полів, тобто точки перетину предметів знання, і тому характеризується як наукова техніка.

Наприклад, у медицині міждисциплінарність є критичною. Терапевт може призначити пацієнтові мікробіологічні та візуалізаційні обстеження. Саме лікар несе відповідальність вирішити, які обстеження будуть проведені та яким буде їхній обсяг.

Ці обстеження проводять спеціалізовані мікробіологи й рентгенологи, які можуть не мати прямого спілкування між собою. Однак терапевт повинен спільно оцінити їхні результати, враховуючи інформацію з передбаченої методології та обстежень, щоб дійти належного діагнозу і терапевтичної стратегії.

Лікар, який призначає обстеження, у нашому прикладі терапевт, відповідає за судження, спільну оцінку результатів і прийняття рішень. Водночас він є фахівцем у питаннях медичної науки у межах своєї спеціальності.

Якщо лікар, що призначив обстеження, пропустив певні обстеження або оцінив їх неправильно, це жодним чином не є відповідальністю мікробіолога чи рентгенолога.

Отже, саме ця прогалина виникає у справах судового інтересу: через спільну оцінку результатів і поглиблення кола питань, які слід ставити в кожному конкретному випадку.

Як можна заповнити цю прогалину? Через розуміння та підхід до даних кожної справи з різних точок зору.

Саме тому міждисциплінарність у міжнародній практиці постійно здобуває перевагу над абсолютною спеціалізацією. Де саме? Не у зниженні наукової спеціалізації, а у фінальному судженні та прийнятті рішень. Згадаймо лікарські консиліуми на противагу одностороннім рішенням.

У Середньовіччі “істиною” було те, що земля пласка. Того, хто говорив про кулясту землю, чекало вогнище. Пізніше наука своїми інструментами й супутниками показала кулястість землі, тобто єдину реальну істину. Насамкінець, усі ми повинні бути на одному боці — не позірної, а єдиної реальної істини.